Вірші для дітей Богдани Бойко

Розумні дітки: книга вихованої дитини

Публікується за виданням: Бойко В.Б. Розумні дітки: книга вихованої дитини / Худож. В. Серцова. – К.: Країна Мрій, 2006. – 48 с.

Розумні дітки

В тата й мами діток двійко –
Це Іванко та Марійка.
Добрі, тільки хитруваті:
Як не те утнули в хаті,
То провинний вчинок діти
Здатні мудро пояснти.

Бачте, книжечку взяли
І трудитись почали:
Ой, дірява та сторінка,
Де колись була картинка...
Зайчанят повирізали –
Од лисички врятували!

Умивання й поливання

Коли вмилася Марійка,
Налила води у лійку
І понесла до кімнати,
Щоб вазони поливати.

- Гей, Марійко, постривай!
Ллєш водичку через край.
Глянь, із горщиків земля
Всю подлогу застеля!

Скрізь брудні сліди, як змійки...
Знов іди під кран Марійко!
- Зараз, мамо! Треба квіти
І на килимі полити!

Неприбрана постіль

В Марійки мама запитала:
- Чому ти постіль не прибрала?
Давненько встала ти, дитино!
Уже дванадцята година!

- Так,згодна, встала я давненько...
- То постіль прибирай хутенько!
- Але ж ведмедик, мамо, спить...
Не хочу я його будить!

Марійці мовили матуся:
- Будь ласка, доню, не лінуйся,
Бо, відчуваю, до весни
Ведмедик буде бачить сни...

За сніданком

Для Марійки та Іванка
На столі готова манка.
Почали! За маму, тата...
Але манки ще багато!
За бабусю, дідуся...
На тарілках каша вся...

Тато каже: - Треба їсти
За відомих футболістів!
Молодець, поснідав син!
Доню, їж за балерин! –
Доня ж мовила похмуро:
- Бережуть вони фігуру!

По телефону

Лиш телефон задзеленчить,
Іванко в слухавку кричить:
- Алло! Привіт! Іван на дроті!
Що? Татусеві по роботі?..
Так, знаю я, що мамі й тату
Теж можуть телефонувати.

Чого я вам сказав „привіт”?
Напевно, так робить не слід...
Дорослим незнайомцям діти
Так не повинні говорити.
Заждіть хвилиночку лишень...
Пробачте, прошу... Добрий день!

Про чистий посуд

Здивувався дуже тато:
Де це посуд із серванта? –
А Іванко мовить радо:
- Пригощайся лимондом!
На полиці є ще склянка!
- Але решта де, Іванку?

- Як то де? Стоять у мийці.
Ти ж казав мені й Марійці:
„Посуд чистий лиш беріть!”
Спека... Нам хотілось пить!
- Добре, як слухняні діти!
Йдіть, слухнні, посуд мити!

Як треба допомогати

Бабуся, тісто як місила,
Допомогати непросила.
Але Марієчка мала
На розсуд свій допомогла.

Допомогти була охота –
У тісто вилила компоту.
Гадала: „Буде так смачніше!”
А як тепер бабусю втішить?

Бабуся каже – Вір – не вір,
Потрібен тістові кефір!
Ти, що зробити, запитай,
А потім вже допомогай!

Пригощайтеся!

Ой, які ж то дітки раді!
„Чорнослив у шоколаді”
У коробці на столі...
- Пригощайтеся, малі!
Гарно маму привітали!
- Разом з татом вибирали
Ми цукерочки смачні!
- Дуже радісно мені!
Ще й скажу спасибі тату! –
Й мама вийшла із кімнати.
Вщент коробка спорожніла –
Мама ж їсти припросила!

Не плач

Пита Іванко у Марічки:
- Чому розплакалась, сестричко? –
Марієчка відповіла:
- У шахи ж не перемогла!

Учити братик став сестричку:
- Покинь оцю дурненьку звичку!
Якщо відчула ти образу,
Подумай... і не плач одразу!

Якщо разок зумієш ти
Ці слізоньки перемогти,
То будеш мудра і терпляча,
І прийде в грі тобі удача!

Особисті речі

У Іванка та Марйки
Не дійшло ледь-ледь до бійки:
Пише братик щось... Сестра
В нього зошит відбира.

- Як до мене лізти смієш?
Ти ж читати ще не вмієш!
Що пишу – моя лиш справа! –
А сестра: - Мені цікаво!

Добре, замість штурханця
Дам папір і олівця.
Що напишеш – те й читай.
А мій зошит не чіпай!

На добраніч!

Як Марійка спать лягала,
„На добраніч!” – всім сказала.
Дуже чемне це дівча!
...А дідусь чому змовчав?
Дід раніше спати ліг,
Їй відповісти не міг.

Внучці розпитать хотілось:
Що цікавого приснилось?
Але діда не будила –
Сон тривожить – кепське діло!
„Добрий ранок!” – дід Матвій
Скаже внученьці своїй...