|
|
||||||||||||||||||
|
Оповідання для дітейВасиль СухомлинськийЯк Сергійко навчився жалітиМаленький хлопчик Сергійко гуляв біля ставка. Він побачив дівчинку, що сиділа на березі. Коли Сергійко підійшов до неї, вона сказала: — Не заважай мені слухати, як хлюпають хвилі. Сергійко здивувався. Він кинув у ставок камінець. Дівчинка запитала: — Що ти кинув у воду? Сергійко ще більше здивувався. — Невже ти не бачиш? Я кинув камінець. Дівчинка сказала: — Я нічого не бачу, бо я сліпа. Сергійко від подиву широко відкрив очі й довго дивився на дівчинку. Так, дивуючись, він і додому прийшов. Він не міг уявити: як це воно, коли людина нічого не бачить? Настала ніч. Сергійко ліг спати. Він заснув з почуттям подиву. Серед ночі Сергійко прокинувся. Його розбудив шум за вікном. Шумів вітер, в шибки стукав дощ. А в хаті було темно. Сергійкові стало страшно. Йому пригадалася сліпа дівчинка. Тепер хлопчик уже не дивувався. Його серце стиснув жаль. Як же вона, бідна, живе в отакій темряві?! Сергійкові хотілося, щоб скоріше настав день. Він піде до сліпої дівчинки. Не дивуватиметься більше. Він пожаліє її. «« Повернутись до меню літератури для дітей бібліотеки Садочка |
Книги – морська глибина: Іван Франко Друзі Садочка:![]() |
|||||||||||||||||
Сподобалась стаття?Тоді допоможіть нам зробити її доступною для інших: |
|||||||||||||||||||
Ваш садочок має бажання приєднатись до нашого проекту? Чудово! Напишіть про це адміністратору цього сайту:
| |||||