Дитячі ігри на кожен день!
Українські національні народні ігри в дитячому садку
Народна гра «Краски», або «Фарби»
Мета: Закріплення знань дітей про кольори.
Хід гри: Грають 10-20 дітей. Вибирають «мамку», «бога» і «чорта». «Бог» і «чорт» ідуть геть, а «мамка» пошепки кожному визначає краску, щоб інші не чули.
- Ти будеш червона! Ти - синя. Ти - чорна. Ти - жовтогаряча. Ти - бурякова.
- Я буду червоне яблучко! - просить хтось.
- Будь.
- Я буду золотий колосок.
- Будь.
- Я буду голуба хустинка...
Коли краски всі визначені, приходять «бог» і «чорт».
- Дзінь-дзінь!
- Хто прийшов?
- Бог.
- По що?
- По краску.
- По яку?
- По зелену.
- Вибирай собі.
- Оця!
- Бери.
Бере краску й одводить убік. Знову підходить.
- Дзінь-дзінь!
- Хто прийшов?
- Бог.
- По що?
- По краску,
- По яку?
- По червону.
- Вибирай собі.
- Оця!
- Ні. Не вгадав.
Тоді підходить «чорт».
- Бом-бом.
- Хто прийшов?
- Чорт з горбом.
- По що?
- По краску.
- По яку?
- По синю.
- Вибирай собі.
- Оця.
- Бери.
Забирає краску, підходить знову і так само питає білу краску, але такої немає.
Тоді знову підходить «бог»:
- Дзінь-дзінь!
Буває, що надають таких красок, що, яку не спитай: синю, зелену, червону, - її нема та й нема. «Бог» і «чорт» сперечаються, і тоді за згодою всіх «мамка» каже назви: глиняна, залізна, земляна, зелений горіх, жовтий горіх, чорна рожа, золотий черевичок, срібна рибка, червона хустина, біла зірка, солодка морква, дрібна рута... І вже тоді залишається вгадати, хто саме. Коли виберуть усі «краски», беруть цурку - міцну палку, «бог» і «чорт» беруться за неї, а «краски» - за ними, обнявши попереднього попід руки; «мамка» стає туди, де менше «красок», і тягнуть; хто перетягне, той і переміг.