Сайт дитячих садочків
Форми роботи з батьками в дитячому садку
Ігрові техніки в роботі з батьками, педагогами
Метафорична ситуація – гра « Зустріч на вузькому містку»
Учасники розподіляються порівну на 2 групи
- Дорослі
- Діти
Об’єднаються у декілька пар «дорослий – дитина» та по черзі підходять з 2-х боків до умовного намальованого на підлозі вузького місточка.
Мета кожного учасника в парі розійтися із опонентом та перейти на протилежний бік.
Хід гри : Звернути увагу учасників, що вузький місток хитається - це пряма загроза для тих зустрівся.
В залежності від можливих варіантів — «сором’язлива, агресивна, гіперактивна дитина» зустрілась з «мудрим, стриманим, жалісливим, строгим, злим, неврівноваженим, несправедливим, авторитарним, демократичним дорослим» — обговорити :
- Хто яку роль програв, що вдалося, невдалося, що відчували.
- Чи складно було грати свою роль, чи всім вистачило ресурсів, хто – дорослий чи дитина в кожній парі були ведучим – відомим учасником дуету.
Закінчіть, будь ласка, казку
1. Їжачок обідився на маму...
2. Батьки говорили хлопчику «Ти дорослий, навчання краще за гру...
3. Родина переїхала в країну де немає телевізора, вони його замінили...
Гра «Cерце»
- Будьте добрі, підніміть, будь ласка, свої пальці (виключити «повинні»)
- Побудуємо серце, тепле, ласкаве, не просив вас посміхатися, а ви зраділи
- Добудуємо із сусідами, оберіть з ким ви хочете по контактувати,не просив говорити, ави спілкуєтесь без мене
- Налаштуємо наші «серця» на один ритм, «тук-тук», цілою аудиторією
- Існує вислів «Зорке серце», підніміть, подивіться крізь нього на сусідів, сміх стриманий, щирий, живе під серцем, зробимо легким, повітряним, чутливим
- Мета гри не приз, це другорядне, головне – досягнення контакту.
Гра «Парканчик»
- З дохристиянських часів грали у різновидності гарних заборів, завжди симетрія, ритм розташування
- Із рук, інших частин тіла – корпус, голова,
- Лікоть до ліктя, кулачок до кулачка
- Ні чий особистий простір ми не порушили
- Хто оригінальніше – руки вгору, долоні вгору,
- Руки на плечі, руки ланцюгом, вниз навхрест «ЛЕБЕДІ»
- Ми подарували один одному ра – дість: Бог Сонця – Достаток тепла
- Поаплодуємо всі собі !
Ігрова вправа «Силует»
МЕТА : навчити учасників бути уважними до потреб оточуючих, сприяти формуванню позитивної самооцінки, вчити усвідомлювати унікальність особистості кожної людини.
Кожний учасник обирає із запропонованих кольоровий аркуш, що сподобався, методом «обривої» аплікації «вирізати фігурку» людину.
Кожному силуеті записати своє:
- ім’я,
- мрію, мету, ціль,
- захоплення,
- основі цінності,
- казкового героя,
- назву улюбленої книжки, страву
- улюблене місце відпочинку та інше,
- обрати колег з ким «духовна єдність».
Далі можна обговорити, проаналізувати, у кого з ким збіглися одна чи кілька позицій :
• Чи є такі у кого збіглися всі чи більшість позицій?• Чи є хтось, у кого жодна з позицій не збіглася з іншими?
• Рівень якості обривання – свідчення підсвідомої сумлінності, може проявляється ситуативно
• Захоплення гуманітарні, відповідають фаху, що свідчить про вдалий вибір професії – книги, мистецтво, в’язання
• Яка система цінностей – родина – робота – друзі?
• Наскільки високий професійний рівень педагогів ( є бажаючі продовжити освіту )
• Чи ім’я зазначено повністю?
• Ім’я зазначено коротко – хоч і досвідчені, і зрілі – а відчувають сили, молодість
• За вибором «духовної єдності» - це колеги-сусіди, напарники, чи окремі особисті симпатії
• Наскільки відчувається авторитет керівника
Можна запропонувати учасникам наклеїти силуети на великий аркуш паперу, що стане схожим на своєрідний «хоровод» із кольорових чоловічків.
- Що вам нагадує цей «хоровод» ? Чи символізує він нашу групу? А суспільство загалом?
Підбити підсумки : розповісти про унікальність кожної людини, її пріоритетні цінності, які у кожного - свої. Використовуючи цю вправу, можна знайти спільну мову з людьми, з якими досі був незнайомий чи малознайомий.
«Семінари та тренінги педагогів» «Дитячий садок» № 8 (296) лютий 2005 «ВАЛІЗА КАЗКОТЕРАПЕВТА» «Психологічна газета» № 10 (106) травень 2008
Притча про розуміння
Олена РаяноваОдного разу до мудреця з далекої країни прийшли гарні молодиці.
- Мудрець, ми чули, що ти даєш усім мудрі поради, виводиш на правильний шлях, відкриваєш істину. Допоможи й нам!
Старше покоління в нашому поселенні перестало нас розуміти, з ними дуже важко жити.
Як нам бути далі, що нам робити?
Мудрець подивився на них і запитав:
- А на якій мові ви говорите?
- Наше молоде покоління говорить тарабарською.
- А ваші старші наставниці?
Задумалися молодиці й зізналися:
- А ми не знаємо, ми в них не запитували.
Мудрець і відповів:
- Саме тому у вас і виходить їх тільки слухати, але не чути!
«ВАЛІЗА КАЗКОТЕРАПЕВТА» «Психологічна газета» № 10 (106) травень 2008